Що таке страх?

Класична психологія інтерпретує страх як особистісну емоцію (внутрішнє короткочасне почуття), сучасна псіхологія нерідко відносить це явище в категорію почуттів людини (внутрішнє стабільне і тривале переживання). Так чому ж дійсно є страх: це почуття, або емоція?

Чіткого поділу цих понять не існує. З одного боку, страх — емоція, що носить скороминучі характер і спрямована на мобілізацію захисних джерел людського організму. З іншого — почуття, що триває довгий час, періодично пропадає і виникає, здатне до різних метаморфоз, воно несе явний деструктивний характер і є породженням свідомості людини.

В головному ж погляді на страх і природу його виникнення ці напрямки психологічної науки єдині: на думку психологів, страх представляє одну з базових вроджених типів реакції потаємного людини на зовнішній світ і його подразники.

Дитячі страхи — звідки вони беруться

В середовищі лікарів, психологів і психотерапевтів існує думка, що свій перший страх дитина відчуває ще в процесі свого народження : проходячи родовими шляхами младенец зазнає позамежну боязнь і панічний жах. Можливо, це і не так. але, з перших годин життя, немовля вже лякається різних звуків, потім незнайомих інтер’єрів, а трохи пізніше і малознайомих людей.

Малюк, тільки з’явившись на світ, вже дуже гостро відчуває свою відокремленість від незнайомого навколишнього світу.

Дорослішаючи, маленький чоловічок розширює коло своїх знань. проявився інтерес до вивчення зовнішнього світу розвиває фантазію малюка і чим більше розсуваються горизонти досягається їм світу, тим сильніше він насторожено передчуває його зловмисну ​​підступність. «Страх — це хворобливе відчуття своєї винятковості», — помітить одного разу К. Чуковський.

Вікові дитячі страхи

Цій категорії страху піддаються всі діти. Особливо явно їх переживають особистості витончено чутливі і емоційні, в цьому виявляються їх особливості психічного та особистісного становлення. Основні типові страхи дитини нескладно розподілити за основними віковими періодами.

Перші шість місяців:

• несподіваний звук, шум, голосна мова.
• різкі рухи оточуючих людей.
• загроза падіння, погане утримання.

Від семи місяців до одного року:

• гучний шум, звуки побутової техніки .
• незнайомі люди.
• переодягання і купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті).
• зміна звичного оточення (інший інтер’єр квартири, поліклініка).
• висота і загроза падіння.
• непередбачені обставини.

Від одного року до трьох років:

• гучний шум, звуки побутової техніки.
• розставання з близькими.
• незнайомі однолітки, незнайомі люди.
• купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес укладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження).
• травми і падіння.
• туалет (унітаз і процес спуску води).
• перестановка меблів.
• різка зміна погоди (особливо гроза).

Від трьох до шести років:

• гучний шум, звуки побутово техніки.
• смерть (близьких людей, тварин).
• нічні кошмари.
• вогонь або пожежа.
• хвороба і лікарні.
• різка зміна погоди (особливо гроза).

Невротичні дитячі страхи

         Невротичні страхи зароджуються в слідстві:

тривалих, неулаженних переживань. сильних психічних потрясінь на тлі нездорового нервового перенапруження (боязні темноти і самотності).

незадовільною самовпевненості і заниженої самооцінки, відсутністю навичок психологічної самозахистуНаявність незліченних страхів у дітей є підставою для підозри виявляються симптомів неврозу.

Неврозів притаманне:

• крайня емоційна насиченість переживань.
• тривалий проходження і стабільність.
• негативний вплив на становлення особистості і характеру.
• ухилення від зустрічі з об’єктом страху.
• неприйняття нового і невідомого.
• утруднене позбавлення від страху.
• патологічні вчинки, демонстрації (нерідко, наприклад, виявляються дивні і шокуючі ритуали).

«вроджені» і «придбані» дитячі страхи

Дитячі страхи умовно можна підрозділити ще на два підтипи: «вроджені» і «придбані»:

1. «вроджені» страхи характерні певної вікової фазі розвитку дитини.
   • З трьох річного віку у малюка несамовито розвивається фантазія, уява, образне мислення. але він ще надзвичайно наївний, довірливий і вселяє. І коли дитина пережила якусь страшну життєву ситуацію без явно видимої шкоди для себе, страхи можуть проявитися через значний проміжок часу в кілька днів і навіть тижнів.
   • Шести — семирічним дітям стає зрозумілий сенс смерті, вони починають реально побоюватися за своє життя і навіть не дуже страшні природні катаклізми (гроза, грім, ураган) викликають у них переляк.
2. «придбані» страхи виявляються у дитини з наступних причин:
   • мало місце якесь реальне подія (малюк боїться собак, оскіль його вкусили).
   • сталася «нехороша» зустріч з якимись особами.
   • було допущено «залякування» в процесі виховання — викликаний страх.
   • мали місце сімейні конфлікти (малюк боїться природи, тварин, хвороб, смерті. йому часто сняться кошмари).
   • мало місце «залякування» з несподіваного джерела: ЗМІ, ТБ — програма, необережно прочитана казка.

Висновок:

Подолання страхів у малюка — довгий і нелегкий процес, що вимагає від батьків теплого участі та знання суті того, що відбувається. Повинно не просто «наглядати» за дитиною, а буквально жити з ним одним життям, проникаючи в його таємний світ. і одночасно з цим, з «холодною головою», прораховувати — не проявляється при цьому безмежна опіка, або, навпаки, підвищена вимогливість.

Дитина не винен в тому, що боїться. Для нього така реакція на новий непізнаний світ природна. але ця реакція свідчить і про деяке недовіру малюка до батьків. Це завжди потрібно враховувати і допомагати дитині знаходити оптимальні варіанти для вибудовування довірчих взаємин.

Не намагайтеся захистити дитину від усіх життєвих перешкод — в результаті він втратить зв’язок з реальним світом, втратить самостійність і здатність до адаптації. Але не сприймайте страхи як дитячу слабкість і боягузтво — дитина замкнеться в собі, переляк сховається в підсвідомості і в подальшому проявитися в ситуації стресу.

Дитячі страхи в юності вимагають не менше пильного батьківського спостереження. Тоді можливо свого часу не допустити гіпертрофованих страхів дитини при переході в підлітковий вік і, навпаки, сприяти розширенню його потенціалу. Батьки повинні усвідомлювати: страх не можна перемогти до кінця — боязнь є доля людини, його особистісне тягар. «Якщо хочеш нічого не боятися, пам’ятай, що боятися можна всього», — попереджає Сенека. І тільки майстерна корекція страху у дітей , що враховує першопричину переляку , може допомогти малюкові в майбутньому правильно перерозподілити свої душевні « ресурси » так , щоб прийдешні страхи ставали б стимулом до внутрішнього саморозвитку , а не провокували несподівані фобії .