сторінка логопеда
В наш час активно входять і в навчальний процес інтерактивні технології. Комп’ютер значно розширює можливості подавати навчальну інформацію. Він має можливість використовувати всі методи та прийоми в одному місці та в один той же час. В нашому дитячому садочку всі педагоги намагаються в своїй роботі використовувати комп’ютер. Особливу увагу інтерактивним технологіям приділяють учителі-логопеди.
Існують різні інтерактивні засоби, які спрямовані на розвиток психічних функцій: зорового та слухового сприйняття, уваги, пам’яті, словесно-логічного мислення. Найбільш актуальним це виявляється для дітей-логопатів. У таких дітей часто порушення мови обумовлені органічними ураженням ЦНС і як наслідок: діти швидко втомлюються, вони розгальмовані, нестійкі, у них спостерігається зниження розумової активності, працездатності, спостерігається нестійкість уваги та пам’яті. Такі діти можуть бути підвищено збудливими або навпаки надмірно сором’язливими, невпевненими в собі. У дітей дошкільників розвинена мимовільна увага, яка стає особливо концентрованою, коли дітям цікаво, в них підвищується швидкість сприйняття інформації, вони її краще запам’ятовують. При використанні інтерактивних засобів відбувається більш якісне засвоєння програм матеріалу, сенсорно-пізнавальний, мовний розвиток, розвиток графо-моторних навичок, орієнтування в просторі прискорюється. Тому, на мою думку, у логопедичних групах потрібно використовувати найчастіше інтерактивні засоби. Зокрема дуже цікаво дітям грати в комп’ютерні ігри. Вони сприяють удосконаленню наочно-дієвого мислення, формують елементарні форми логічного мислення, навчають аналізувати, порівнювати, узагальнювати предмети. Гра вимагає вміння зосереджуватися на навчальній задачі, запам’ятовувати умови гри, виконувати їх правильно. Комп’ютерна гра не нав’язує темп гри (тому ураховується індивідуальний підхід). В іграх використовуються прийоми зовнішнього заохочування: при правильному вирішенні ігрових задач діти чують веселу музику. У них відмічається яскраве емоційне позитивне відношення до гри. Діти чекають на винагороду (веселу музику), це стимулює їх інтерес.
Комп’ютерні ігри складені так, що дитина має змогу уявити собі не окремі поняття або окрему структуру, а отримати узагальнене уявлення про всі схожі предмети або ситуації. У такий спосіб у дитини розвиваються важливі операції мислення – узагальнення, класифікація; поліпшується пам’ять та уява. Чим більше ми робимо дрібних і складних рухів пальцями, то більше ділянок мозку включається в роботу. Що дуже важливо для дітей-логопатів. Я в своїй роботі використовую різні види ІТК. Зокрема і комп’ютерні ігри. Є в моєму арсеналі ігри на диференціацію звуків. Наприклад: «Хто в якому будиночку живе», « Збери в чемодан речі», «Магазин», «Посади квітку», «Знайди спільний звук», «Розклади по звукам» і т.п. Дві з них я вам пропоную переглянути.
ДОРОГОЮ ДО САДОЧКА
(пам’ятка для батьків)
Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні...
Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?
Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?
Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу.
У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують¬ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело!
Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико¬ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап¬риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.
Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.
За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.
Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.
Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється».
Ось так. Дерзайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітною.
Мовленнєві вади у частохворіючих дітей
Дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання, прийнято називати часто-хворіючими.
Нервово-психічний розвиток часто-хворіючих дітей уповільнений. Спостерігається затримка активного мовлення, сенсорного розвитку, конструювання, як основи формування логічного та наочно-образного мислення, порушення моторики дрібних м’язів, що проявляється в труднощах з одяганням, застібанням ґудзиків, зав’язуванням шнурків.
У таких дітей порушені: зв’язність, виразність, граматичне оформлення та лексичне різноманіття мовлення.
Причинами частих захворювань у дітей є наступні фактори ризику:
• часті застудні захворювання, ангіни у матері під час вагітності;
• прийняття антибіотиків вагітними;
• токсикоз вагітності;
• стан загрози викидня;
• передчасні пологи;
• патологія пологів;
• асфіксія, низька маса тіла дитини при народженні;
• часті захворювання ГРЗ членами родини дитини;
• штучне годування;
• відсутність загартування на 1-му році життя;
• нерегулярність та коротко тривалість прогулянок;
• відсутність денного сну;
• відсутність літнього відпочинку.
•
Подолання мовленнєвих вад у частохворіючих дітей
здійснюються такими шляхами:
• організація та проведення індивідуальних та під групових занять з розвитку всіх компонентів мовлення (лексична та граматична будова мовлення, зв’язне мовлення, звукова культура мовлення);
• проведення індивідуальних занять з подолання вад звуковимови на яких формується фонетико - фонематичне сприйняття; активізуються слухове та зорове сприйняття, увага, пам´ять; розвивається фізіологічне та мовленнєве дихання; вдосконалюється загальна та дрібна моторика, оптико-просторова уява;
• регулярне проведення занять з логоритміки в тандемі логопед – музичний керівник – вихователь сприяє значному поліпшенню загальної та дрібної моторики, координації рухів, емоційної сфери, розвитку темпу, ритму, інтонаційній виразності мовлення, розширенню словникового запасу;
• процедури по загартуванню у поєднанні з лікувальною гімнастикою, масажем, ароматерапією, фітотерапією, вживанням кисневих коктейлів, УФ опроміненням та озонуванням групових приміщень.
Рекомендації батькам
Ваша дитина буде здоровою якщо ви будете заздалегідь планувати вагітність, під час вагітності спостерігатися в жіночій консультації, здійснювати догляд за дитиною під наглядом компетентних спеціалістів.
Крім того , в оздоровленні частохворіючих дітей батькам необхідно організувати:
• раціональний режим дня (збільшити тривалість сну на 1-1,5 години, виключити заняття та ігри, які ведуть до перевтомлення та надмірного збудження, проводити прогулянки на свіжому повітрі перед сном);
• повноцінне харчування (вводити в щоденний раціон оптимальну кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей та вітамінів);
• загартування (проводити процедури систематично, поступово збільшуючи навантаження, обов’язково після консультації з лікарем);
• лікувально – профілактичні заходи за рекомендацією лікаря (зрошення слизової оболонки носа, полоскання ротової порожнини, інгаляції відварами трав);
• оптимальне фізичне навантаження та масаж (фізкультура, лікувальна фізкультура, точковий та загальний масаж)
Якщо дитина не розмовляє
Що відбувається?
В сім´ї народився малюк. Скільки радості доставляють батькам перша усмішка, перше аґукання, перші лепетні слова. Але раптом батьки починають помічати щось недобре. Однолітки дитини почали говорити словами і фразами, а ваш малюк як і раніше лепече щось незрозуміле. Вірніше, ви його можете зрозуміти, але насилу.
Що робити? Звичайно, не слухати порад доброзичливців,. почекати, поки саме собою налагодиться. Ні! Потрібно порадитися з фахівцем. Дуже важливо виявити неблагополуччя мовного розвитку дитини і подолати його якомога раніше.
Найчутливіший період для розвитку мови - від 1 року до 5 років. Чим раніше нормалізована мова дитини, тим більше сприятливим буде прогноз його подальшого розвитку. Затримка темпів мовного розвитку функціонального характеру, як правило, обумовлена неправильним вихованням або частими захворюваннями дитини.
Усунення причини, що викликає відхилення в розвитку дитини, зміну умов його виховання визначають успішність подальшого розвитку дитини в дошкільному і шкільному віці. Якщо вчасно не звернути уваги на мовні проблеми, вони можуть прийняти необоротний характер і спотворити подальше становлення мови і особистості дитини.
Таким чином, успішність розвитку дитини залежить від активної позиції батьків.
Чому у дитини мовлення формується із затримкою?
Виділяється дві групи чинників, що обумовлюють затримку в темпах формуванні мовлення:
а) недосконалість соціальних умов виховання і педагогічні помилки;
б) недостатність сенсомоторної або неврологічної бази мови дитини.
До першої групи
можна віднести неправильні методи виховання в сім´ї: мамі ніколи з малюком займатися, читати книги, розмовляти, грати, гуляти, співати пісні - тобто стимулювати появу мови; або, навпаки, гиперопіка: мами і тата готові все робити за малюка самі - навіть говорити. І в тому, і в іншому випадку у дитини не формується мотивація мовного спілкування. В першому випадку не має до кого звертатися, в другому - немає чого, все і так буде зроблено вчасно.
До другої групи причин
затримки мови є: гіпоксія (може розвиватися, якщо у матері були вада серця, ранній токсикоз, анемія, патологія пуповини); родова травма;
асфіксія; внутрішньоутробна інфекція або інфекція в перші тижні життя малюка; хірургічні операції до 3-х років; проблеми з кров´ю у новонародженого; порушення темпів зростання і розвитку в перший рік життя; «тривала желтушка» (високий рівень білірубіну негативно впливає на мозок, слух, зір, нервову систему); проблеми зі слухом;
розумова відсталість; черепно-мозкова травма; часто падав; важко хворів в перші роки життя; у когось з родичів були психічні захворювання, проблеми з мовою.
Що необхідно робити?
• обстежити слух
• пройти повне неврологічне обстеження, проконсультуватися з психологом і логопедом.
Не слід думати що дитина лінується або не «хоче» говорити. Діти в цьому віці не знають втоми. Необхідно вчасно виявити проблему, і якомога раніше починати заняття з логопедом. Найефективнішим періодом для корекції мови вважається вік від 2.5 до 5 років. Якщо цей період упустити, то потім буде складніше і у дитини можуть з´явитися проблеми з успішністю в школі.
Розвитку дрібної моторики рук фахівці надають особливу увагу. На кінчиках пальців розташовані активні точки, пов´язані з мовними центрами мозку. Тут допоможуть заняття з конструктором, мозаїкою, ліплення з глини і пластиліну. Але головне- це ваше спілкування з малюком, ваш особистий приклад. З малюком потрібно більше займатися: розмовляти, співати, розказувати вірші, потішки, читати книжки, грати, імітувати різні звуки. При цьому всі свої дії і дії дитини потрібно озвучувати. Стежте за тим, щоб дитина дивилася на вас, коли ви говорите, щодня вводьте нові слова, часто повторюйте їх, щоб він швидше їх запам´ятав. Розказуйте малюку для чого призначені ті або інші речі, що з ними можна робити, а чого робити не можна. У жодному випадку не примушуйте дитину повторювати за вами якщо він цього не хоче, інакше з часом всі завдання, які ви будете перед ним ставити, вимагаючі від нього словесних дій, будуть їм ігноруватися або відкидатися.
Якщо ви хочете допомогти своїй дитині
забудьте слова «скажи» та «повтори»хоча б на перший час!
Ознаки благополучного розвитку мовлення у дитини
• Фізичний розвиток дитини відповідає віку.
• У дитини немає ніяких неврологічних захворювань.
• Дитина активно спілкується із знайомими і рідними і соромиться розмовляти з незнайомими людьми.
• Дитина охоче повторює за вами все, що чує.
• Дитина активно вирішує свої проблеми за допомогою мови.
• Дитина вслухується в свою мову і прагне виправити свої помилки сама.
•
Ознаки неблагополучного розвитку мовлення у дитини
• Дитина розвивається із затримкою.
• Дитина перенесла важкі захворювання.
• У дитини є неврологічні захворювання.
• Дитина неохоче повторює за вами слова і пропозиції, які віна чує.
• Коли дитина чує прохання «Повтори» або «Скажи це ще раз», вона мовчить.
• Вона вважає за краще вирішувати свої проблеми самостійно, не звертаючись до вас за допомогою («самостійна дитина»).
• Дитині байдуже, чи розуміє її хтось. Вона говорить на одній їй зрозумілій мові. На зауваження «Скажи ще раз краще» не реагує.
• Мова дитини значно відстає від рівня розвитку мови її однолітків.
•
Якщо ви знайшли хоча б одну ознаку неблагополучного розвитку мовлення дитини - вашій дитині необхідна допомога!
2020/2021 навчальний рік
Рекомендації батькам
Шановні батьки! Відповідно до вимог сьогодення, державної підтримки та завдань сучасної освіти в дошкільних та загальноосвітніх закладах Україниведеться активно робота щодо впровадження інклюзивної освіти для дітей з особливими потребами. Для вас - відповіді на запитання, які цікавлять батьків та громадськість стосовно розуміння інклюзії та алгоритму дій батьків дітей з особливими освітніми потребами.
Діти з особливими освітніми потребами
Діти з особливими освітніми потребами - діти сліпі та із зниженим зором, глухі та із зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю, діти із складними вадами розвитку (у тому числі діти з розладами аутичного спектру).
Головна мета створення інклюзивних груп – задоволення соціальних та освітніх потреб, організація корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.
При зарахуванні до освітнього закладускладається індивідуальна програма розвитку дитини.На основі висновку і рекомендацій ІРЦ її розробляє група фахівців освітнього закладуз обов’язковим залученням батьків.
До планування роботи з дитиною із особливими освітніми потребами можуть залучатися фахівці ІРЦ, навчально-реабілітаційних центрів, інших навчальних закладів.
Для забезпечення особистісно-орієнтованого підходу та організації корекційної роботи в інклюзивній групі штатним розписом в закладі передбачається: 1 ставка асистента вихователя на 1 інклюзивну групу.За письмовою заявою батьків, або осіб, що їх замінюють, адміністрація освітнього закладу надає дозвіл доступудо освітнього процесу асистентадитини з особливими потребами на громадських (волонтерських) засадах або за рахунок коштів громадських організацій та інших джерел не заборонених законодавством. (Медична книжка для асистента дитини - обов’язкова і зберігається у медичному кабінеті)
Підтримка батьками дитини з особливими освітніми потребами
Шановні батьки! Найбільше ви зможете допомогти дитині, коли розумітимете та цінуватимете її сильні сторони та особливі потреби. Дитина стає більш впевненою і спокійною, коли розуміє свою особливість та значимість. Залежно від міри розуміння вашої дитини шукайте способи, як допомогти їй усвідомити та працювати з її унікальними сильними сторонами й освітніми потребами. Після того, як сім’я вперше дізналася, що у дитини є особливі потреби, їй знадобиться час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте її, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати. Будьте готові допомагати дитині, однак, за найменшої можливості, посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї самовпевненість.
Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:
• «Ти дуже добре зробив …»
• «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли …»
• «Я помітив покращення в …»
• «Хочеш, попрацюємо разом над …»
• «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на …»
• «Чим я можу тобі допомогти…»
• «Я бачу, ти добре попрацював над …»
• «Дякую, що ти ретельно виконав завдання…»
Як заохочувати дитину до впевненості та самостійності.
• Складіть список усіх сильних сторін і потреб своєї дитини та часто користуйтеся ним;
• якщо можливо, допомагайте вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразка висловлюйте перед нею свої думки вголос;
• наголошуйте на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть якнайкраще виявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань. Уникайте порівнянь дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;
• надавайте вашій дитині можливості навчитися нового – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;
• створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;
• сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще вирішувати низку соціальних проблем;
• вдома прищеплюйте своїй дитині позицію «я можу», щоб вона впевнено випробовувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш інакше наступного разу?».
Формуйте комунікативні навички.
Покращення комунікативних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікативні навички дають змогу дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.
Як будувати комунікативні навички вашої дитини
• Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі уважно слухайте. В сім’ї обговорюйте події під час вечері, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.
• Слухайте свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх під час свого спілкування з іншими.
• Заохочуйте дитину ставити запитання.
• Давайте дитині змогу спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.
• Для тренування комунікацій у різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.
Стимулюйте дружні стосунки
Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення для налагодження дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших і розвивати чуттєвість до унікальних потреб інших людей.
Як розвивати дружні стосунки.
• Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття.
• Заохочуйте дітей запрошувати їхніх друзів до себе додому.
• Запросіть друга вашої дитини на якусь сімейну подію.
• Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.
• Заохочуйте дитину ставити запитання та демонструвати інтерес щодо інших людей.
Навчайте обстоюванню власних інтересів.
Самоадвокатство означає висловлюватися та вживати активні дії для покращення ситуації. Вперше діти набувають навичок обстоювання власних інтересів під час спостереження, як це роблять за них батьки, шкільний персонал та ін. Чудовим способом підготовки дітей до їх звичної ролі самоадвокатства є моделювання ефективного та співробітницького обстоювання власних інтересів. Діти, які навчилися навичок самоадвокатства в юному віці, краще підготовлені до самостійності у старшому віці. Ті, хто мають сильні навички самоадвокатства, мають добре розуміти, як їх обмежені можливості впливають на навчання.
Як навчати дитину навичкамобстоювання власних інтересів.
• Починайте змалечку обговорювати сильні сторони та освітні потреби вашої дитини, а також спостерігайте, коли вона вчиться найкраще.
• Якомога раніше починайте залучати дитину до зустрічей з учителями. На шкільних засіданнях виділіть час для того, щоб ваша дитина прозвітувала про свої успіхи та висловила побажання.
• Допомагайте своїй дитині готуватися до зустрічей або розмов з учителями та до інших ситуацій, що стосуються навчання. Виділіть час, щоб допомогти своїй дитині записати необхідні для обговорення теми. Якщо потрібно, проведіть рольову гру або моделювання ситуації.
• Допомагайте дитині встановлювати відповідні та реалістичні освітні цілі та переглядайте результати після їх досягнення.
• Якомога більше залучайте дитину до оцінювання її діяльності.
• Допомагайте дитині бути підготовленою та організованою. Щоб бути ефективним, самоадвокатство має бути організованим та поінформованим.
• Заохочуйте свою дитину сповіщати іншим, що зусилля помічені й належним чином оцінені. Здатність позитивно впливати на інших – важлива складова обстоювання власних інтересів. Створюйте можливості спілкування з ровесниками, які мають особливі потреби – діти зможуть у них також вчитися. Відеозаписи успішних результатів можуть бути сильним стимулом для деяких дітей (та їхніх сімей).
• Усвідомлюйте, як нелегко займатися самоадвокатством та підтримуйте намагання своїх дітей.
• Розумійте, що навички обстоювання власних інтересів слід демонструвати, практикувати в рольових іграх, тренувати та оцінювати. Надавайте активну підтримку в початковій та середній школі, щоб отримати високі результати самостійної поведінки в старшій школі.
• Радьтеся з учителями своєї дитини щодо стратегій і пропозицій для навчання навичок обстоювання власних інтересів.
ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ !
Батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед в дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?
Коли слід звертатись до логопеда:
у дитини не з’явилось мовлення до 2 років або словник налічує не більше 10 слів;
коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);
якщо дитина не запам’ятовує віршики, не може переказати казку, порушує структуру слів.
Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення при дошкільних закладах:
1.В логопедичні групи зараховуються діти 4 – 5 - річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом, вихователем.
2.Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.
3.Медичні висновки подаються на розгляд в інклюзивно - ресурсний центр (ІРЦ) для вивчення даних, який направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу.
Висновок ІРЦ– це той основний документ, на підставі якого,дитина направляється в логопедичну групу закладу дошкільної освіти.
Завдання вчителя - логопеда в закладі дошкільної освіти:
усунення різних мовленнєвих порушень дітей;
створення єдиного корекційно - навчального простору;
пропаганда логопедичних знань серед батьків, педагогів;
інтегрування зусиль педагогів, дітей та батьків з метою корекції мовленнєвих порушень;
створення предметно-розвивального середовища, яке стимулює мовленнєвий і особистісний розвиток дитини.
Завдання логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку, що мають недоліки мовленнєвого розвитку:
розвиток рухливості органів артикуляційного апарату;
розвиток фонематичних процесів;
розвиток дрібної моторики;
усунення вад звуковимови;
збагачення словникового запасу;
вдосконалення граматичної сторони мовлення;
підготовка до навчання грамоти.
Форми роботи:
фронтальні логопедичні заняття;
індивідуальні логопедичні заняття;
групова та індивідуальна робота з дітьми.
Форми взаємодії з батьками:
1. Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
2. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході , яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
3. Поради логопеда в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку,які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
4. "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.
АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ДЛЯ ДІТЕЙ
Мета артикуляційної гімнастики– розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
10 ПРОСТИХ ПОРАД ВЧИТЕЛЯ- ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ
Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною міроюзалежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.
1. Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
2. Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
3. Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
4. Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
5 Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
6. Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
7. Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.
8. Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.
9. Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
10. Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».
МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ БАТЬКІВ
«Розвиток мовлення дітей за допомогою художніх творів»
Мета:
Привернути увагу батьків до питання і проблеми мовного розвитку дітей в сучасних умовах.Ознайомити батьків з можливостями використання художніх творів із корекційною метою
Завдання:
1. Створювати умови для організації розвитку мовлення дітей за допомогою художніх творів при спільній діяльності дітей і дорослих,спрямовані на зближеннядітей та батьків.
2. Залучати батьків до читання казок дітям.
План проведення:
1. Вступ.
1.1. Теоретична частина.
1.2. Інформаційне повідомлення«Що таке казка для людини».
2. Практична частина –робота з казкою.
2.1. Практичне завдання бесіда за казкою «Рукавичка».
2.2. Вправа «Використовуємо різноманітні методи і прийоми у роботі з казкою». Переказ казки «Курочка ряба», «Колобок».
3. Підбиття підсумків.
Добрий день, шановні батьки! Я рада всіх вас сьогодні запросити на майстер-клас, присвячений темі розвитку мови наших дітей.
Свій виступ мені хотілося б почати словами:
«Казки можуть допомогти виховати розум, дати ключі для того, щоб увійти в дійсність новими шляхами, можуть допомогти дитині пізнати світ і розвитиїї уяву».
Саме КАЗКА – це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Зараз багато педагогів у своїй практиці стикаються з тим, що батьки не читають казки своїм дітям, не обговорюють їх, не говорять про вчинки героїв, не розглядають красу природи одним словом - діти відчувають нестачу в мовному розвитку, більшість дітей стають замкнуті і не вміють спілкуватися з однолітками і дорослими. Чому сьогодні я вирішила залучити вас до проблеми мовного розвитку? До школи залишилося небагато часу. Всі ви знаєте, що вступаючи в 1 клас, дитина проходить співбесіду, тестування зі шкільним психологом, вчителями. На що в першу чергу звертають увагу при цьому: на мову дитини, на те, як вона міркує, пояснює, доводить, як будує речення, наскільки легко вступає в діалог. Таким чином, ми повинні розглядати мову дитини - як інструмент для здійснення повноцінного спілкування з однолітками і дорослими. Тому, розвиток словника дітей, виховання звукової культури мовлення, формування її граматичної будови, розвиток зв'язного мовлення є не самоціллю, а засобами для розвитку у дітей комунікативних навичок.
В казках діти знаходять частинки своєї душі, відголоски свого життя. Крім того казки вселяють в дитину надію. Чим довше дитина вірить у диво тим, оптимістичніше будуть її погляди на життя.«Казка», забезпечує комплексний вплив на мовну сферу дитини.
Сьогодні мені хотілося б вам показати приклад бесіди за змістом твору, це допоможе дитині краще запам'ятати казку, дорослому — дізнатися, чого не зрозумів малюк. Під час бесіди слід звертатися до ілюстрацій, розміщених у книзі.
Запитання мають бути короткими, чіткими. Їх основна мета — допомогти дитині відтворити послідовність подій у казці. Якщо малюкові важко відповісти на запитання, це робить дорослий. Майте на увазі, що інтерес до бесіди значно зросте, якщо дитину залучати до активних дій: показати рухи тварин, повторити пісеньку або разом з дорослим розіграти окремі діалоги.
Наведімо як приклад уривок бесіди за змістом української народної казки «Рукавичка».
• Хто загубив рукавичку?
• Хто зі звірів першим помітив рукавичку?
• Що сказала мишка?
• Хто другим побачив рукавичку? (Жабка) Покажи, як стрибає жабка. А як розмовляє жабка? (Вона скрекоче.) Дорослий демонструє скрекіт. Тому жабку в казці називають... як? (Жабка-скрекотушка)
• А чому мишку називають шкряботушкою? Тому що вона шкрябає зубками, коли щось гризе. Дорослий може запропонувати дитині погризти, як миш¬ка, бублик-сушку.
• Пригадай, як розмовляли жабка-скрекотушка з мишкою-шкряботушкою. Що запитала жабка? Що відповіла мишка?
• Аж ось біжить зайчик, прибіг до рукавички та й питає...
• Що запитав зайчик? Що йому відповіли? Як зайчик назвав себе? (Побігайчик) Чому він так називається? (Тому що він швидко бігає.) Що він попросив? Далі в такий же спосіб треба ставити запитання про лисичку, вовчика, кабана.
• Багато звірів у рукавичці. Тісно їм там. Коли це тріщать кущі, та й вилазить... хто? (Ведмідь) Як ведмедя називають у казці? (Набрідь) Це тому, що він ходить-бродить лісом. Який голос у ведмедя? Як він запитав, хто в рукавичці живе? Покажи. Що йому відповіли звірі? (Я — мишка-шкряботушка, я — жабка-скрекотушка, я — зайчик-побігайчик, я —лисичка-сестричка, я — вовчик-братик, я — кабан-іклан. А ти хто?) А ведмідь на це що? А я ведмідь... (набрідь). Пустіть і... (мене). А звірі що йому відповіли? Куди ми тебе пустимо, коли... (і так тісно)1. Що сказав на це ведмідь? Та якось... (будемо,)! А звірі: та вже йди, тільки... (з краєчку). Уліз і ведмідь. Рукавичка тріщить, ось-ось розірветься.
• Що було далі? Хто налякав звірів?
• Наведені в прикладі запитання є орієнтовними. Їх кількість може змінюватися з урахуванням віку, розвитку і бажання дитини.
Розвиток навичок переказу розпочинається із розповідання знайомих коротких казок: "Ріпка", "Колобок“ тощо.
Для того, щоб навчити дитину послідовно переказувати сюжет казки, використовуються наочні моделі казки: - ілюстрації до епізодів казки; - силуетні зображення героїв казки; - символи-замінники.
На початкових етапах діти вчаться використовувати моделі, які супроводжують читання казки батьками.
Зміст казки ділять на логічно завершені частини, до кожної з яких додаються ілюстрації.
В результаті виходить схема – повне уявлення про зміст твору.
Спираючись на неї, дошкільники успішно переказують казку або оповідання.
Діти порівнюють предмети, тварин визначаючи спочатку їх подібність, а потім відмінність. Наприклад: порівняльний опис лисиці і зайця. Лисиця і заєць - це дикі тварини. Заєць - маленький, а лисиця -більша. У зайця літом хутро сірого кольору, а у лисиці рудого. Заєць - їсть овочі, а лисиця – хижак.
Розглянемо переказ на прикладі казки «Курочка Ряба».
Дорослий розглядає з дитиною книгу «Курочка Ряба», показує і називає всіх персонажів.
Дорослий розповідає напам'ять казку, супроводжуючи показом іграшок або і ілюстрацій, вміщених у книзі.
КУРОЧКА РЯБА
Жили собі дід та баба, була в них курочка Ряба. Знесла курочка яєчко. Дід бив-бив — не розбив, баба била-била — не розбила. Мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося, упало та й розбилося. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
— Не плачте, діду, не плачте, бабо, я знесу вам яєчко, та не просте, а золоте.
Наступного дня дорослий повторює казку, а потім пропонує дитині показати на малюнках персонажів:
— Покажи, де баба. Покажи діда. А це хто? (Показує на курочку, потім на мишку.) А це що? (показує на яйце) Яєчко покотилося і... (Бух! Упало, розбилося).Що робить дід? Він плаче. Покажи, як дід плаче (А-а-а.) Що робить баба? Вона плаче. Покажи, як баба плаче. (А-а-а) Далі дорослий закінчує казку сам.
Коли дитина добре засвоїть зміст казки, дорослий залучає її до спільного переказу:
Курочка Ряба
Жили собідід та ... (баба), була в них курочка ... (Ряба). Знесла курочка ... (яєчко). Дідбив-бив — ... (не розбив), баба била-била — ...(не розбила). Мишка бігла, хвостиком ... (зачепила), яєчко покотилося, упало та й... (розбилося).
Дід ••• (плаче), баба ... (плаче), а курочка кудкудаче: — Не плачте,... (діду), не плачте,... (бабо), я знесу вам яєчко, та не просте, а ... (золоте).
У такий самий спосіб можна ознайомити дитину з українською народною казкою «Ріпка». Зверніть увагу! Якщо ви помітили, що ваша дитина втомилася, почала відволікатися, слід припинити бесіду.
Насамкінець рекомендую вам не боятися експериментувати, застосовувати цікаві педагогічні технології. Бажаю разом із малими щебетунчиками досягати успіху в розвитку їх зв’язного мовлення. Дякую кожному з вас за активну участь. До наступних зустрічей.
Використана література:
1. Богуш А.М. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / Авт. кол-в: Богуш А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Долинна О.П., Ільченко Т.С., Коваленко О.В., Лисенко Г.М., Машовець М.А., Т.О., Поніманська Т.І., Сідєльнікова О.Д., Шевчук А.С., Якименко Л.Ю. – Київ, 2012р. – С. 4-9.
2. Кузьменко В.У. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина» / В.У. Кузьменко, Н.В. Кудикіна, В.О. Огнев’юк, О.В. Проскура, Л.П. Кочина. – Київ: - 2012. – С. 45.
3. Кудрявцев В.Т. Феномен дитячої креативності / В.Т. Кудрявцев Журнал «Дошкільна освіта» - 2012. – № 3 (37). – С. 23.
4. Письменна Л. Розвиток мовлення та формування здібностей до наочного моделювання засобами художньої літератури / Л. Письменна // Вихователь-методист дошкільного закладу, 2009. – № 10. – С.48.
5. https://vseosvita.ua/library/papka-peresuvka-ak-rozvivati-movlenna-ditej-za-dopomogou-hudoznih-tvoriv-352229.html
Логопедичні ігри дорогою до садочка і додому
Сучасні умови життя, на жаль, не дозволяють батькам приділяти досить часу своїм дітям. Заробляння грошей, створення стабільності в сім'ї є пріоритетним завданням дорослого населення нашої країни. Швидкий темп життя, брак вільного часу віддаляють батьків від дітей. Звичайно, було б просто чудово, якби мами і тата більше спілкувалися з дітьми, частіше б грали в спільні ігри. Дуже цінний досвід сімей, де незважаючи ні на що збереглися традиції спільних вечерь, настільних ігор, перегляду та обговорення телепередач і дитячих фільмів. А що ж робити, якщо дійсно немає достатньо часу для спілкування з дитиною, і вже тим більше для спільних ігор?
Враховуючи той момент, що спілкування батьків з дітьми відбувається переважно по дорозі у дитячий садок і ввечері додому, пропоную вам кілька варіантів ігор, які не вимагають спеціальних педагогічних знань і допоможуть вам провести кілька дивовижних хвилин поруч з вашим малюком. Прогулянка – ідеальний час для спілкування з донечкою чи синочком. Ніхто не відволікає маму від дитини розмовами, не треба бігти на кухню, до пральної машини, телефону. Найближчі півгодини-годину ви нікуди не поспішаєте. Пограйте з малюком, згадайте своє дитинство, свої улюблені ігри. Спілкування – запорука розуміння. А адже так важливо навчитися розуміти один одного!
Найкраще розвивати мовні навички у вільному спілкуванні з дитиною, у творчих іграх. Діти, захоплені задумом гри, не помічають того, що вони вчаться, хоча їм доводиться долати труднощі при вирішенні завдань, поставлених у ігровій формі.
Більшість ігор на вулиці не вимагають спеціального обладнання і підготовки, однак розвивають моторику, слухову і зорову увагу, мислення, словниковий запас і зв'язне мовлення.
«Вивчаємо травичку і квіти»
Спільно з дитиною роздивляйтесь зростаючу травичку, відзначайте, що вона зелена, маленька. Знаходьте перші весняні квіти, називайте їх. Не вимагайте запам'ятовування назв рослин! Якщо ви самі будете вживати ці найменування в мовленні, дитина спочатку почне співвідносити словесне позначення з конкретною квіткою, а потім самостійно назве її.
Розгляньте квітку. Покажіть стебельце, листочки, пелюстки. Понюхайте квіточку.
Зверніть увагу дитини на квіти, що ростуть в квартирі, на дачі. Дозвольте їй полити, обприскати рослини.
У розмові з малюком використовуйте не тільки пряме запитання «Що це?» частіше задавайте непрямі запитання: «Чим ми будемо поливати рослини?», «У що ми поставимо квіти?» .....
Якщо дитина відповіла неправильно, підкажіть правильний варіант: «Ми будемо поливати рослини водою», «Ми поставимо квіти у вазу». Закінчення іменників і прикметників можна вимовляти чітко, перебільшено, щоб дитині було легше засвоювати граматичні категорії.
Спільно з дитиною роздивляйтесь які дерева ростуть навколо, згадуйте їх назви.
Розгляньте стовбур дерева, гілки, листя, коріння.
Розкажіть, якими вони бувають: високими, низькими, маленьким, товстими, кривими...
Візьміть листочок, розгляньте його, подуйте на нього, поспостерігайте, як він падає, кружляє.
Порахуйте дерева, що ростуть по дорозі, чітко промовляючи закінчення іменників.
Згадайте, якими вони бувають навесні, влітку, восени, взимку.
«Спостерігаємо за транспортом»
Порахуйте, скільки автомобілів, автобусів, тролейбусів зустрілося вам по дорозі.
Розкажіть, якими вони бувають?
Як їх можна назвати одним словом? (транспорт)
Згадайте скільки дверей, коліс у автобуса.
Який вид транспорту ви ще знаєте? (водний – човник, пароплав.., повітряний – літак..., наземний – машина, велосипед….)
«А будинки бувають різні...»
Розгляньте будинки навколо вас. Які вони бувають?
Дерев'яні, цегляні, одноповерхові, п'ятиповерхові..., високі, низькі, красиві і ....
Згадайте, на якому поверсі ви живете?
Скільки поверхів над вами, під вами?
Порахуйте скільки вікон на вашому поверсі, в будинку?
«Вивчаємо все живе...»
Розкажіть, скільки дорослих, дітей, тварин вам зустрілося по дорозі. Опишіть їх.
Вони веселі, сумні, старі, молоді, худенькі, великі...
Придумайте загадку про них.
Частіше задавайте питання:
«Хто це? Маленький, пухнастий, з вусами і нявкає....».
«Що буває…»
Почніть гру словами: «М'яким може бути хліб, а ще подушка, а ще м'яким може бути...» і почекайте, поки дитина придумає свій варіант.
Або так:
- Що буває круглим?
- Що буває гострим?
- Що буває рідким?
- Що буває довгим?
- Що буває пухнастим?
- Що буває твердим?
- Що буває квадратним?
- Що буває ароматним?
«Хто ким був чи що, чим було?»
Ким або чим раніше було курча (яйцем), кінь (лошам), жаба (пуголовком), метелик (гусеницею), черевики (шкірою), сорочка (тканиною), риба (ікринкою), шафа (дошкою), хліб (борошном), велосипед (залізом), светр (шерстю) і т. д.?
«Закінчи речення»
- Маринка не пішла сьогодні в школу, тому що... (захворіла).
- Я не хочу спати, тому що... (ще рано).
- Ми поїдемо завтра в ліс, якщо... (буде хороша погода).
- Мама пішла в магазин, щоб... (купити продукти).
- Кішка залізла на дерево, щоб... (врятуватися то собаки).
«Буває – не буває»
Запропонуйте дитині підтвердити правильність висловлювання словами «буває» або «не буває».
- Чашка смажиться на сковороді.
- Ведмідь спить у барлозі.
- Людина вище собаки.
- Горобець – це не птах і т. п.
Ця гра розвиває слухову увагу, яка необхідна кожній дитині для успішного навчання.
«Відгадай, що я бачу»
Запропонуйте дитині відгадати слово, яке ви задумали, користуючись словами-підказками:
- Високий, цегляний, багатоповерховий (будинок).
- Маленький, сіренький, вміє літати, цвірінькає (горобець).
- Гарна, колюча, приємно пахне, може бути різних кольорів (троянда).
«У магазині»
Разом із дитиною Ви опинилися в магазині, вибираєте продукти і питаєте:
- «Я хочу зварити борщ. Що мені потрібно купити?» Дитині пропонується перерахувати продукти.
- «Ми з тобою купимо цукор. Куди ж нам вдома його покласти? Я забула, як називається посуд для цукру?» «Цукорниця» - відповідає дитина.
- «А в цьому відділі я купила груші, апельсини і лимон. Як це можна назвати одним словом?» «Фрукти» - каже син або донька.
«Порівняй»
- В магазині порівняйте дві чашки (за кольором, об'ємом, матеріалом).
- На вулиці порівняйте дві машини, два будинки, два дерева.
Що подобається більше? Чому? Поясни.
«Відгадай предмет за назвою його частин»
- Кузов, кабіна, колеса, кермо, фари, дверцята (вантажівка).
- Стовбур, гілки, сучки, листя, кора, коріння (дерево).
- Дно, кришка, стінки, ручки (каструля).
- Палуба, каюта, якір, корма, ніс (корабель).
- Під'їзд, поверх, сходи, квартири, горище (будинок).
- Крила, кабіна, хвіст, мотор (літак).
- Очі, чоло, ніс, рот, брови, щоки (обличчя).
«Чарівні окуляри»
Уявіть, що у вас є «чарівні окуляри» коли їх одягаєш, то все навколо стає (зеленим, синім і. т. д). Поглянь навколо і скажи якого кольору все стало. (Червоні чоботи, червоне дерево, червоний паркан, червона кішка...). Варіантів гри може бути багато.
«Хто що робить?»
Завдання дитини придумати якомога більше слів до слова (кіт, горобець, машина, дерево...).
Кішка нявкає, біжить, стрибає, сичить...,
машина їде, гуде, везе вантажі...і т. д.
«Ланцюжок слів»
Називати по черзі слова, що починаються на останній звук попереднього слова. Приклад: сова – апельсин – носок – кіт...
«З чого яке?»
Сік з яблук – яблучний, а з груш? Слив? Будинок з цегли – який? Книга з паперу, ковдра з вовни і т. д.
«Дивна історія»
У цій грі потрібно буде скласти розповідь про те, що ви побачите з дитиною по дорозі додому. Краще, якщо ви почнете цей розповідь самі, а дитина її продовжить. Не обмежуйте фантазію малюка, але стежте, щоб слова дитина вимовляв правильно.
Звичайно, дорогі наші мами і тата, це лише мала частина тих ігор, які ви можете запропонувати малюкові по дорозі в дитячий сад і додому. Але мені дуже хотілося, щоб вони допомогли вам стати ближче з вашим сином чи донькою і дали можливість отримувати задоволення від спілкування з ними.
Пам'ятайте, кожна дитина любить своїх батьків просто так, тільки за те, що вони її батьки, за те, що вони про нього піклуються і люблять його. Спільні ігри допоможуть вам стати ближче, а це дуже важливо. Грайте зі своїми дітьми і дружіть. Представлені ігри сприяють не тільки встановленню більш тісних відносин між вами і вашою дитиною, але так само спрямовані на розвиток пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви, мовлення вашої дитини.
Грайте і не забувайте хвалити своїх дітей!
10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ
Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.
• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.
Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.
• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».
Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.
• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.
Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.
• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».
ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.
Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін. Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма. З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи. Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій. Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати пальцями пластилін, глину. Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики. Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто. Стискати та розтискати кулачки. Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш. повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
Показувати окремо тільки по одному пальчику.
Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
Нанизувати великі ґудзики на нитку.
Зав’язувати вузлики на мотузці.
Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
Закручувати шурупи, гайки.
Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
Складання матрьошок.
Малювання у повітрі.
Ігри з піском, водою.
Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
Різати ножицями.
Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.
“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.
| |
| Ігри та вправи на розвиток слухової “Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск. “Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом. “Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки). Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання “Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади “Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом: “Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук: “Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі” Розвиток фонематичного сприймання слід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які вже засвоєнні дітьми до тих, які ще тільки формуються та вводяться у самостійне мовлення. У процесі логопедичних занять дитина повинна перш за все набути вміння контролювати свою вимову та виправляти її на основі порівняння особистого мовлення з мовленням оточуючих. У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання найскладнішим, на мою думку, є навчити дітей диференціювати фонеми. Цю роботу можна умовно по ділити на шість етапів: 1 етап — впізнавання немовленнєвих звуків; 2 етап — розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень та слів. 3 етап — розрізнення слів, близьких за звуковим складом; 4 етап — диференціація складів; 5 етап — диференціація фонем; 6 етап — розвиток навичок звукового аналізу. Наголошую, що для кожної дитини або групи дітей термін кожного етапу ігри, вправи та матеріал для використання буде різний. У разі необхідності деякі важкі для дітей вправи можна випускати або замінювати більш легкими для засвоєння і навпаки. У дітей шестилітнього віку 1, 2, 3 етапи займуть короткий термін, а ось 5 та 6 будуть більш розгорнутими. Коротко зупинюся на кожному із вказаних етапів. Етап 1. Розпізнаваннянемовленнєвих звуків На цьому етапі в процесі спеціальних ігор та вправ у дітей розвивають навички впізнавати та розрізняти немовленнєві звуки. Ці заняття також сприяють розвитку слухової уваги та слухової пам'яті. Починаючи роботу, я пропоную дітям прислухатися до звуків за вікном. Що шумить? (Дерева). Що гуде? (Машина). Хто кричить? (Хлопчик). Хто розмовляє? (Люди). Хто сміється? (Дівчинка). Потім дітям пропоную уважно послухати та визначити, які звуки чути із коридора, із сусіднього класу, із спортивного залу. Далі проводжу такі ігри: Рухлива гра «Гучно — тихо» Логопед призначає ведучого та пропонує йому заплющити очі. Потім ховає якусь іграшку (у шафу, за фіранку, за спину одного з дітей...) та пропонує ведучому знайти цю іграшку, орієнтуючись на силу ударів барабана. Якщо дитина підходить близько до того місця, де знаходиться іграшка, барабан б'є гучно, якщо віддаляється — барабан звучить тихо. Цю гру можна повторювати, використовуючи замість барабана, бубон, дзвоник, плескати в долоні, стукати молоточком по столу. Дидактична гра «Де дзвіночок?» Дитина заплющує очі, логопед тихенько стає осторонь від дитини (справа, зліва, позаду) та дзвенить у дзвіночок. Дитина не відкриваючи очі, повинна рукою показати напрямок, звідки лунає звук. Ця гра має ще такий варіант. Діти стають у коло. Непомітно для ведучого, вони передають за спиною один одному дзвіночок. Ведучий повинен відгадати і показати, у кого за спиною дзвенів дзвіночок. Дидактична гра«Ведмежата-бешкетники» Логопед демонструє дітям предмети, які можуть утворювати різноманітні звуки, та пропонує запам'ятати, як звучить кожен предмет. Потім логопед розповідає дітям, що в одному будинку жила родина ведмедів. Одного разу ведмеді-батьки пішли з дому, а ведмежата почали бешкетувати. Вони взяли різні предмети і почали шуміти. Логопед роздає дітям ведмедиків з зображенням цих предметів, потім за ширмою озвучує ці предмети, а діти повинні відгадати, який ведмедик шумить. Предмети, що утворюють звуки: ключі, сірники, ножиці, гаманець з грошима, склянка з ложкою, папір, повітряна куля, м'яч, гребінець... Етап 2. Розрізнення висоти, сили, тембру голосу Протягом даного етапу я навчаю дітей розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієнтуючись на однакові звуки, звукосполучення та слова. Дидактична гра «Хто кличе?» Діти по черзі називають ім'я ведучого, який стоїть до них спиною. Ведучий відгадує, хто його кличе. Потім гра ускладнюється і діти кличуть ведучого: «Ау!» То голосно, то тихо — в залежності від того, що скаже логопед: «Далеко пішли у ліс» або «Близько підійшли». Рухова гра «Відгадай, чий голосок» Діти стають у коло. Одна дитина стоїть у центрі кола з зав'язаними очима і говорить: Жабеня по доріжці Скаче, витягнувши ніжки, Побачило комара і закумкало: КВА—КВА—КВА! ( відповідає хтось із дітей, що стоять у колі ). Ведучий, який знаходиться в центрі кола, відгадує, яка дитина «кумкала». Дидактична гра «Мами та діти» Дітям роздаються малюнки із зображенням домашніх тварин: дорослих і дітей: корови і теляти, кози і козеняти... Логопед просить відтворити звуконаслідування тварин—мам і тварин—дітей, піднімаючи відповідний малюнок. Етап 3. Розрізнення слів, близьких за звуковим складом Почати роботу рекомендую із слів, що відрізняються одним голосним звуком. Дидактична вправа «Слухай уважно» Логопед знайомить дітей з назвами парних картинок: ДИМ — ДІМ КИТ — КІТ СУК — СІК ЛИС — ЛІС ШУБКА — ШИБКА КУЛЯ — КОЛЯ СЕЛО — САЛО ГОРОХ — ГОРІХ БАНТ — БИНТ ГОЛКА — ГАЛКА — ГІЛКА СИН — СОН РУЧКА — РІЧКА БУЛКА — БІЛКА МИЛО — МИЛА РАКИ — РУКИ МИШКА — МУШКА ШАШКИ — ШИШКИ СУНИЧКА — СИНИЧКА ЛІЙКА — ЛАЙКА СОНЕЧКО — СОНЕЧКА САЛАТ — САЛЮТ |
Корекційні вправи на розвиток пам’яті та уваги
Розвиток пам´яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Чим вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб´єкта, тим успішніші результати запам´ятовування. При цьому запам´ятовування є результативним незалежно від того, чи ставилася мета запам´ятати.
Виховання пам´яті нерозривно пов´язане з вихованням самої особистості. Для розвитку пам´яті в учнівської молоді треба виховувати передусім позитивні мотиви навчання і праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов´язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам´яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам´ятовуванню.
Слабка пам´ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага і розпорошена спостережливість, спрямована одночасно на кілька предметів. Тому треба систематично розвивати вольову увагу й навички концентрації думки спеціальними вправами. Крім того, сила уяви залежить від ступеня вольової й вторинної уваги — репродукування в подробицях за допомогою уяви на тлі загального уявлення про предмет.
Для запам´ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Воно посилюється комплексним сприйманням об´єкта різними органами чуття. Вся інформація має сприйматись як щось змістово ціле й значуще, логічно пов´язане. Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів, розумової переробки: виділення головного, істотних зв´язків, структурування, аргументації тощо. Легко й надійно запам´ятовується новий матеріал, пов´язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам´ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб´єкта необхідною, пов´язана з метою його діяльності, становить певний інтерес. Наприклад, готуючись до польоту і вивчаючи заданий маршрут, штурман не тільки визначає й обчислює основні етапи і контрольні пункти шляху, а й без спеціальних зусиль добре запам´ятовує найважливіші орієнтири, супровідні ознаки, які допоможуть надійно ідентифікувати його з місцевістю, показниками приладів тощо. Така мобілізація пам´яті пояснюється тим, що в польоті всі дані можуть виявитися дуже потрібними й важливими і без них не можна якісно виконати завдання. Незнання цих даних може призвести навіть до аварії.
Удосконалення пам´яті вимагає постійних тренувань. Регулярна й напружена робота пам´яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам´яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам´ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, силу та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам´ятовування. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню нам´яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.
Важливою умовою ефективного запам´ятовування є дотримання певних правил. Запам´ятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запам´ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам´ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали («вузлики на пам´ять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв´язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам´яті.
Головний сенс мнемотехнічних прийомів полягає в то, му, що матеріал запам´ятовування глибше аналізується, структурується і більше усвідомлюється. Так, при запам´ятовуванні історичних дат можна використати порівняння за схожістю і контрастом з відомими подіями, при запам´ятовуванні іноземних слів — з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо.
Чим більше людина знає, тим легше їй запам´ятати нове пов´язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння понять та інших інформативних даних у процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам´ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим пов´язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам´ятати. Оволодіння поняттєвим апаратом і знаннями певної галузі значно збільшує можливості швидкого й міцного запам´ятовування нової інформації завдяки смисловій пам´яті.
Основним способом поліпшення пам´яті людини є формування вміння запам´ятовувати й відтворювати. Пам´ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам´ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.
Вправи, що зміцнюють спостережливість і пам´ять:
- Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, закривиш очі, образно уявіть Його собі в подробицях Відкривши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі були вами випущені.
- Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам´яті. Потім виявіть, Ідо забули намалювати.
- Опишіть із пам´яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть не помічені вами риси її обличчя.
- Подивіться на 7—15 дрібних предметів, а після з пам´яті опишіть їх.
- Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім опишіть його якомога точніше.
- Огляньте кімнату, запам´ятайте, що в ній знаходиться. Потім закрийте очі й уявіть образ побаченого в подробицях.
- Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини й спробуйте закритими очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, під час зустрічі з цією людиною порівняйте «оригінал» з імітацією.
Основні прийоми довільного запам´ятовування такі
- Треба чітко визначити мету, завдання запам´ятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запам´ятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставиться, то матеріал запам´ятовується значно гірше. Так, у дослідженні одній групі ставилося завдання запам´ятати матеріал, щоб відповісти на другий день, а іншій — запам´ятати надовго. Перевірку проведено через чотири дні, результати виявилися набагато кращими в другій групі — адже відомо, як швидко забувається матеріал, вивчений тільки для іспиту.
- У довільному запам´ятовуванні слід сформувати стійкі мотиви до запам´ятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо людина належним чином не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам´ятовування, то вона швидко забуває те, що треба пам´ятати.
- Необхідною умовою запам´ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв´язків, якщо вони недостатні, та використання ефективних прийомів запам´ятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не викликає інтересу й запам´ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий. Для поліпшення умов запам´ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим. Застосування того чи іншого способу запам´ятовування являє собою довільне асоціювання, пов´язування певних одиниць матеріалу, котрий треба запам´ятати. Щоб запам´ятати номер телефону, кожний якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смисловий вираз. Відомі також шкільні прийоми запам´ятовування числа п, Чергування кольорів спектра райдуги, правила «дев´ятки» в Мові тощо. Допомагають запам´ятовувати й прийоми аналізу Матеріалу: складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам´ятовування. Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом запам´ятовування дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.
- Важливою умовою ефективного запам´ятовування сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння пам´яті перед сном і після пробудження вранці. Позитивний ефект досягається автогенною стимуляцією пам´яті, що пояснюється приведенням організму в актуальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.
- Для кращого запам´ятовування і тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Правильна організація повторень вимагає дотримування ряду умов, зокрема розподілу повторень у часі. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути вповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й утруднення під час утворення нервових зв´язків. Для успіху в повторенні матеріалу треба урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність особистості.
